У квітні 2003 року було знайдено фотографї дрогобицької в'язниці на Гірці, тепер вул. Трускавецька, 77. За віком дерев біля будинків, які зафіксовані на світлинах, можна судити, що знимкування відбулося під час Першої світової війни. На одній із названих світлин наявний напис (чорнилом) німецькою мовою: "Військовий госпіталь 14-А в Дрогобичі". Враховуючи те, що у 1915 році неподалік Дрогобича, приблизно за 10 км на схід від міста, біля місцевості "Вигода", бушував австрійсько-російський фронт, на одному з дрогобицьких цвинтарів поховано багато вояків австрійської армії та турецького експедиційного корпусу, що воював на боці Австрії, відомо, що цей військовий госпіталь був головним австрійським військовим медичним стаціонарним закладом під час боїв на Дрогобиччині й пізніше-коли фронт перемістився на Схід (1915-18 р.).

2 листопада 1918 року, тобто в день проголошення у Дрогобичі Західноi Української Народної Республіки, тиловий на той час австрійський військовий госпіталь на Гірці став українським. Він був переданий у підпорядкування Укра- інської Галицької Армії. Спочатку іменувався: "Окружна військова лічниця в Дрогобичі", а потім: "Українська польова лікарня ч. 410". Командантом військової лічниці було призначено австрійського військового лікаря Миколу Терлецького, уродженця села Тустановичі біля Борислава. 

Мабуть, він керував цим закладом і в період його попередньої — австрійської-істоpiї. У лічниці, в підпорядкуванні М.Терлецького, служив австрійський військовий лікар Михайло Ваврик, теж уродженець Тустанович. Дрогобицький військовий госпіталь на Гірці відіграв велику роль у лікуванні поранених і хворих вояків УГА під час польсько-української війни в 1918-19 р., коли фронт стояв біля Добромиля і Городка. УГА під тиском численної і добре озброєної польської армії Галлера відступила на Тернопільщину, а потім аж за ріку Збруч. У складі УГА Українська польова лікарня ч. 410 передислоковувалася на схід, опинившись накінець у Вінниці, де нею далі керував лікар М.Терлецький. Після війни він повернувся до Борислава і тут займався приватною лікарською практикою. Під час німецької окупаційної влади був міським головою Борислава-урятував від знищення не одну єврейську сім'ю.

Джерело: "Медицина Дрогобича" Михайло Богаченко, Мирослав Романяк.